ВИПУСКНИКИ ПВВЗРКУ: СВЯТО ЗІ СЛЬОЗАМИ НА ОЧАХ

У червні-липні 1941-го року із кількадесят колишніх студентів та школярів сформували Дніпропетровське артилерійське училище. Його курсанти і дня не просиділи за партами – одразу пішли на фронт. Так почалася історія Полтавського вищого військового зенітно-ракетного командного червонопрапорного училища імені генерала армії Ватутіна. Минулої суботи його випускники поз’їжджалися до Полтави звідусіль, куди їх розкидала доля й армійська служба, аби відсвяткувати 70-річчя рідної Альма-матер.

Із захопленого Дніпропетровська училище передислокували в місто Томськ, у 45-му повернули назад. А з 1957-го училище розмістилося на базі колишнього Петровського Полтавського кадетського корпусу. За 38 років дислокації у Полтаві з училища вийшли 38 випусків, підготовлено 9845 офіцерів-зенитників. Офіцерам-випускникам доводилося служити в Німецькій Демократичній Республіці, в Албанії, Болгарії, Афганістані, Чехословаччині, на Кубі Кореї... Вони пригадують – училище насправді стало для них другою домівкою, дало путівку в життя.
Ці стіни випустили і десятеро Героїв Радянського Союзу, десятки людей, які згодом керували цілими арміями. Тим більш прикро ветеранам бачити тотальний занепад будівель після розформування рідного училища у грудні 1995-го.
Зустріч випускників з нагоди 70-річчя училища, що нині зникло зі стратегічної мапи військових навчальних закладів, організувала громадська організація «Спілка ветеранів та випускників училища «Зенітник». Спершу вони розраховували: до Полтави прибуде майже тисяча осіб. Але віддати шану училищу з Росії, Білорусії, Молдови приїхало стільки, що люди вимушено юрбилися і на вулиці. Для всіх них навчання в училищі – це найкращі роки життя та незабутні світлі спогади…